Борщак Ілько. Войнаровський: сестрінок гетьмана Івана Мазепи. Львів, 1939 — з провенансом

«Велична постать Гетьмана Мазепи, повна таємничости й чару, завжди викликає наше зацікавлення».

Ілько Борщак. Войнаровський: сестрінок гетьмана Івана Мазепи, друг Аврори Кеніґсмарк і сибірський в'язень: з трьома ілюстраціями в тексті / у книзі також поема Кіндрата Рилєєва «Войнаровський» у перекладі Святослава Гординського.

Львів: видавнича кооператива «Хортиця», 1939. — 157, [3] с.: іл. — З друкарні Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. — 16,8 × 12,4 см. Ціна на задній обкладинці: 1,90 зл. Наклад не зазначено.

В оригінальній видавничій обкладинці: вохристе поле з чорною фігурною картушею, назвою і портретом Андрія Войнаровського в овалі, унизу — назва видавництва; на задній сторонці — видавнича марка «Хортиці» з шаблею й галузками. Обкладинка забруднена, з природним пожовтінням і потертостями, краї побиті, кути надірвані; надриви вгорі та внизу корінця, залом у верхньому куті передньої сторонки, дрібні коричневі плямки на правому березі. Папір пожовклий, береги нерівні — блок не обрізаний; надривів із утратою тексту немає. На авантитулі й на титульному аркуші фіолетовий овальний штамп «Собрание Владимира Николаевича Грусланова, г. Ленинград»; поряд на титулі чорнильний напис російською з підписом «В. Грусланов» і датою 2/XI.39, де зазначено, що книжку знайдено у Львові. Стан: добрий.

Прижиттєве видання з власницьким провенансом. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Борщак відтворює життя Андрія Войнаровського (бл. 1680–1740) — сестрінка Івана Мазепи, спадкоємця його статків і учасника задуму 1708 року. Розділи ведуть від родоводу й студій у Дрездені через сальон Аврори Кеніґсмарк у Гамбурзі, Бендери, Відень і Вроцлав до захоплення Войнаровського царськими агентами в Гамбурзі 1716 року та заслання до Якутська. У передмові «Від автора» історик пише, що книжка виросла з його статті про арешт Войнаровського, надрукованої тринадцятьма роками раніше в ювілейному збірнику НТШ, і дякує Гамбурзькому державному архіву, Паризькій національній бібліотеці та архіву французького Міністерства закордонних справ. Другу частину тому становить поема Кіндрата Рилєєва (1795–1826) у перекладі Святослава Гординського (1906–1993); торонтське видання цього перекладу 1970 року позначене як друге виправлене, отже першодрук — саме тут.

Ілько Борщак (1894–1959), справжнє ім'я Ілля Баршак, — історик і публіцист, від 1919 року на еміграції у Франції, дослідник українсько-французьких зв'язків XVII–XVIII століть, ініціатор викладання українознавства в Національній школі східних мов у Парижі, згодом директор Архіву української еміграції та редактор журналу «Україна». У 1930-х його книжки виходили саме у Львові: «Великий мазепинець Григор Орлик» (1932), «Наполеон і Україна» (1937), «Карпатська Україна у міжнародній грі» (1938). Сучасні дослідники, зокрема Вадим Ададуров, ставлять під сумнів частину його джерельних атрибуцій, що не зменшує ваги цих праць як явища української історіографії.

«Войнаровський» — остання книжка Борщака, видана у Львові перед війною: наклад «Хортиці» вийшов з друкарні НТШ, а вже за кілька місяців радянська влада ліквідувала і видавничу кооперативу, і саме Товариство. Цей примірник несе слід того самого зламу: штамп належить ленінградському збирачеві Володимиру Грусланову (1894–1981) — повному георгіївському кавалерові, бібліофілові й боністові, згодом працівникові Артилерійського історичного музею та директорові Військово-історичного музею О. В. Суворова; його напис датовано 2 листопада 1939 року, за кілька тижнів після вступу радянських військ до Львова. Книжка, отже, потрапила з окупованого Львова просто до приватної збірки в Ленінграді й повернулася звідти через вісім десятиліть. Оцифрованої копії львівського видання в перевірених українських електронних бібліотеках немає.