Гніздовський Яків. Years of Search 1950–1960: каталог виставки. Чикаго, 1978
«…наче зроблені не в нашому столітті, а в часи Дюрера» — зі вступного слова каталогу про ранні дереворити мистця.
Hnizdovsky: Years of Search 1950–1960 = Гніздовський: роки шукань 1950–1960: каталог виставки / [вступне слово] Українського інституту модерного мистецтва; кольорові світлини і сепарації З. Елиїв; чорно-білі світлини М. Во, Руссо, Старостяк.
Чикаго: Ukrainian Institute of Modern Art, 1978. — 16 с.: іл. — 28 × 21,5 см. — Друк: Printing Methods, Inc., Рочестер, Нью-Йорк. Програму виставки частково підтримала Illinois Arts Council.
В оригінальній видавничій обкладинці кремового тону з кольоровою репродукцією полотна «Суддя, підсудний і поліцай» (1955); блок скріплено двома дротяними скобами. Незначні заломи паперу й дрібні забруднення на передній обкладинці, поодинокі плямки по краях; блок чистий, без написів і печаток. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Каталог має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Каталог персональної виставки Якова Гніздовського, що тривала від 22 вересня до 22 листопада 1978 року в Українському інституті модерного мистецтва на Вест-Чикаго-авеню, 2320. Перелік налічує 57 позицій 1944–1966 років — переважно олії, а також дереворити, кольорові лінорити, бронзу, теракоту й кераміку: «Смерть» і «Молитва» (1944), «Бездомні» (1948), «Ікар і нурець», «Вавилонська вежа», «Тайна вечеря», «Створення яблука», паризька серія «Метро», «Будинок Сіґрем» (1959). Частину творів позичили приватні збирачі — О. Балабан, А. Хрептовський, М. Кузан і Б. Ковальський.
Яків Гніздовський (1915–1985) студіював мистецтво у Варшаві та Загребі, а 1949 року, тридцятип'ятилітнім, приїхав до США. Уже 1950-го А. Гаєтт Мейор із Метрополітен-музею обрав один із його дереворитів для нагороди на виставці графіки в Мінеаполісі, а за кілька тижнів олійний натюрморт відзначили на державній виставці Міннесоти; того ж року мистець перебрався зі Сент-Полу до Нью-Йорка. Першу персональну виставку малярства, дрібної скульптури й кераміки він мав 1954 року в ґалереї Еґлстона, у 1956–1958 роках працював у Парижі над паризькими сценами, а від 1958 до 1964 року майже щороку виставлявся в ґалереї Гаррі Салпетера.
Вступне слово інституту пояснює, чому виставку названо роками шукань. У післямові до «Flora Exotica» (1972) Гніздовський писав, що привезені з Європи сумніви набрали в нього розмірів кризи. Не маючи грошей на нове полотно, він перемальовував власні картини — доти, доки вони не ставали важкі, як олово, — а частину знищив; те, чого не вдавалося розв'язати на полотні, пробував у скульптурі, кераміці й кольоровому ліноритові. На початку шістдесятих повернувся до дереворізу, своєї першої любови, і саме дереворити принесли йому широке визнання. Через знищені й перемальовані роботи десятиліття 1950–1960 лишилося найменш відомим і водночас найрозмаїтішим періодом мистця, а цей каталог — одним із небагатьох ілюстрованих джерел до нього.
