Голубець Микола. Українське малярство XVI–XVII ст. під покровом Ставропігії. Львів, 1920
- Доставка Новою поштою — 1–3 дні, зазвичай 100–200 ₴; від 10 000 ₴ безкоштовно. Відправляємо за 1 робочий день.
- Оплата — переказом за реквізитами: monobank, Приват24 або QR для будь-якого банку.
- Гарантія відповідності опису — якщо книга не така, як описано, повернемо гроші й доставку в обидва боки.
Потрібні додаткові фото чи заміри? +380 93 16-11-777 · Instagram · Умови доставки
Микола Голубець. Українське малярство XVI—XVII під покровом Ставропигії.
Львів: накладом Ставропигійського інституту, 1920. — 87, [1] с.: іл. — З друкарні Ставропигійського інституту. Наклад не зазначено.
У пізнішій напівшкіряній оправі: корінець і кути зі світло-коричневої шкіри, палітурки криті мармурованим папером у брунатно-золотих тонах, шкіра відділена від паперу тонкою золотою фільотою. На корінці зелена наклейка з тисненням. Оправа свіжа, без потертостей і побитих кутів; блок міцний, папір рівномірно пожовтілий, без розводів. Провенанс: на титульному аркуші власницький підпис чорнилом. Стан: дуже добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Праця присвячена малярству українських земель доби Ренесансу та раннього бароко, що розвивалося під опікою Львівського Успенського (Ставропігійського) братства. Це один із ранніх «джерельних причинків» Голубця — праця вийшла між його дебютним нарисом «Українське мистецтво: вступ до історії» (1918) і синтетичним «Начерком історії українського мистецтва» (1922).
Микола Голубець (1891–1942) — історик, мистецтвознавець, письменник, критик і редактор. Учився у Краківській академії мистецтв, Віденському та Львівському університетах. 1914 року вступив до Легіону УСС, з кінця 1918-го — сотенний УГА. 1919 року організував першу виставку сучасного малярства Галицької України, 1921-го став співзасновником Гуртка діячів українського мистецтва. Загалом залишив 84 книжки й брошури та понад півтори тисячі статей.
Видання вийшло коштом і накладом самого Ставропигійського інституту, у його власній друкарні — спадкоємиці друкарні Львівського Успенського братства. Отже, це публікація установи про власну мистецьку спадщину, зроблена у Львові невдовзі після поразки ЗУНР, за польської влади. Оцифрованої копії книжки немає в жодній із перевірених українських електронних бібліотек, у відкритих каталогах вона майже не фіксується.
