Кізко Петро. На скривавленій землі. Мюнхен, 1952
- Доставка Новою поштою — 1–3 дні, зазвичай 100–200 ₴; від 10 000 ₴ безкоштовно. Відправляємо за 1 робочий день.
- Оплата — переказом за реквізитами: monobank, Приват24 або QR для будь-якого банку.
- Гарантія відповідності опису — якщо книга не така, як описано, повернемо гроші й доставку в обидва боки.
Потрібні додаткові фото чи заміри? +380 93 16-11-777 · Instagram · Умови доставки
«…влітку 1933 року вмирало село Коцюбівка.»
Петро Кізко. На скривавленій землі: новелі.
Мюнхен: Українська видавнича спілка в Мюнхені, 1952. — 70, [1] с. — 19,5 × 13 см.
У видавничій м'якій обкладинці: важку театральну завісу відгортає рука, і з-під неї проступає червоний силует мапи України з чорною тінню; ім'я автора й назва набрані чорним, задня сторонка без друку. Витертості по краях і вздовж корінця, потерті кути, тонування задньої сторонки зі світлою плямою в нижній частині. Папір блока рівномірно пожовклий, на передньому березі кількох аркушів дрібні надриви без утрати тексту; скоби в корінцевому полі проступають крізь аркуші. На титульному аркуші та на с. 70 синій власницький штамп «Property of Vasyl Luchkiw, 49 Windmill Lane, New City, N. Y. 10956», його відбиток проступає на звороті титулу. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Дев'ять новел збірки пише людина, яка сама виросла на Харківщині 1930-х, і пише про те, що бачила: кабінет начальника відділу НКВД у «Владі», старого Ониська та його коня над слобожанською річкою Мжою в «Соколі», село, що вимирає влітку 1933 року, в «У Коцюбівці», хлопця-візника, який везе зерно на елеватор поруч із червоноармійцями, в «Дорозі». До книжки також увійшли «Хліб», «Леґенда про Григорів кожух», «Пси», «Сльози на квітах» і «Зречення». Тексти короткі, з різкими фіналами, і читаються радше як свідчення, ніж як белетристика.
Петро Кізко (1913–1976) народився в Старій Водолазі на Харківщині, навчався в Харківському педагогічному технікумі. У війну потрапив у німецький полон, після 1945 року жив у таборах для переміщених осіб під загрозою примусової репатріації як колишній радянський громадянин. У Німеччині працював у газетах «Час» (Фюрт), «Українська трибуна» й «Український самостійник» (Мюнхен), понад двадцять років — у «Шляху перемоги»; фейлетони підписував псевдонімом Аркан Пчхи.
Більшість його доробку лишилася розпорошеною по еміграційній пресі, окремими книжками вийшли лише «Безимлаґ» (1948), ця збірка і повість «Устим Безрідний» (1956). Примірник перейшов з Мюнхена за океан: штамп на титулі належав власникові з Нью-Сіті в штаті Нью-Йорк.
