Криницький Еміліян.Місийні проповіді о пияньстві і безстидности.Жовква, 1910

«Жаль мені народу нашого руського, що сотками, тисячами терпить голод і нужду…»

Емілиян Криницкий. Місийні проповіді о пияньстві і безстидности / написав о. Емілиян Криницкий, гр.-кат. парох в Бобятині.

Жовква: накладом оо. Василіян, 1910. З печатні оо. Василіян.

У картонній оправі з чорним тканинним корінцем: на верхній палітурці друкований титул і віньєтка, нижня палітурка без оформлення. Папір палітурок сіруватий, з темними вкрапленнями. Палітурки потерті й забруднені, папір на них потемнів і пожовтів по краях; уздовж зовнішнього краю обох палітурок втрати паперу й надриви, подекуди оголено картон; верхній зовнішній кут стертий, нижні кути потерті. Корінець потертий угорі. Папір блока з природним пожовтінням, на тонких аркушах просвічує друк зі звороту; на титульному аркуші дрібна темна цятка. Стан: задовільний.

Прижиттєве видання автора. Книга з присвятою перемиському єпископові Константину Чеховичу є пам'яткою галицької антиалкогольної проповіді початку ХХ століття й має історико-культурну цінність.

ІНФОРМАЦІЯ

Двадцять місійних проповідей — десять проти пияцтва і десять проти нечистоти — склав сільський парох із Сокальщини. Перша частина показує, чим горілка й корчма шкодять народові, душі, маєткові, здоров'ю, родинному щастю й доброму імені, доводить, що вони стають причиною злочинів, відповідає на вимовки пияків і завершується порадами, як виправити й навернути п'яницю. Друга частина, від с. 119, протиставляє чистоту безстидності: мова про нечисті гадки й пожадання, непристойні бесіди й пісні, грішні товариства, забави, танці та музики, про природні й надзвичайні Божі кари за нечистоту; книжку закриває проповідь про гідність і плоди совершенного житя. Проповіді написано живою галицькою мовою початку ХХ століття, з біблійними цитатами, зокрема церковнослов'янськими.

Еміліян (Омелян) Криницький (1845–1916) — греко-католицький священник, парох села Боб'ятин на Сокальщині в Перемиській єпархії. Видав дві збірки місійних проповідей. Його син Рафаїл, василіянин, двадцять три роки працював місіонером і редактором у Бразилії.

Книжку видано накладом отців Василіян у Жовкві, де діяла одна з найбільших українських друкарень Галичини. Друк дозволив Перемиський єпископський ординаріят 15 серпня 1910 року (ч. 3209); дозвіл підписали єпископ Константин і цензор о. Т. Подолинський. Автор присвятив видання єпископові Константину Чеховичу «у вдячний спомин» про архиєрейську візитацію Сокальського деканату 1909 року. Видання належить до антиалкогольної проповідницької літератури Галичини, де церква боролася з пияцтвом через братства тверезості й місії.