Макіявеллі Ніккольо. Володар = Il Principe. Нью-Йорк, 1976

«Його ненавидять ось уже чотириста років — без усякої шкоди для його популярности…» — Дмитро Донцов

Ніккольо Макіявеллі. Володар = Il Principe / з італійської мови переклав Михайло Островерха; передмова до першого видання Дмитра Донцова; обкладинку виконав Едвард Козак.

Новий Иорк, 1976. — 162 с.: портр. — Друге поправлене й доповнене видання. — Друк G. A. Press, 752 Broadway, New York. Паралельний титул англійською мовою: Il Principe / translated by Mychaylo Ostrowercha.

У видавничій м'якій обкладинці кремового кольору: на передній сторінці рисована назва українською та італійською й постать володаря в ренесансному вбранні — рисунок Едварда Козака з монограмою «ЕК». Дрібні темні цятки й поверхневі забруднення на обох сторінках обкладинки, невелика потертість із утратою верхнього шару паперу біля нижнього лівого краю передньої сторінки, легкі потертості по краях корінця. Блок міцний, папір світлий і чистий. На титульному аркуші кругла печатка з тризубом «Український музей і бібліотека · Stamford, Conn. · Ukrainian Museum & Library»; її відбиток проступає на звороті сусіднього аркуша. Стан: дуже добрий.

Прижиттєве видання перекладача. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Переклад народився з випадкової зустрічі: навесні 1934 року у Львові Михайло Островерха натрапив на Дмитра Донцова, і редактор «Вістника» одразу запропонував йому перекласти «Іль Прінчіпе». Так розповідає сам перекладач у передньому слові цієї книжки. Того ж року трактат вийшов у Львові як друге число «Книгозбірні Вістника» з передмовою Донцова, де «Володар» названо геніальним підручником не лише для правителя, а й для кожного провідника. Островерха називає свою працю першим перекладом твору українською мовою.

Ніккольо Макіявеллі (1469–1527) — флорентійський дипломат і мислитель; «Володаря» написано 1513 року, у вигнанні, а 1559-го книжку внесено до папського Індексу заборонених книг. Михайло Островерха (1897–1979) — уродженець Бучача, 1915 року доброволець Легіону УСС, поет, журналіст і перекладач з італійської (Ґрація Деледда, Ада Неґрі); у 1930-х роках писав книжки про Італію, у 1943–1945 роках був головним редактором тижневика «До перемоги». Від 1948 року жив у США, помер у Нью-Йорку.

Нью-йоркське видання 1976 року — друге, поправлене й доповнене. Опинившись в Америці, Островерха довго не міг роздобути львівського видання, аж доки примірник не знайшовся в його знайомого Максима Куриса; з нього й зроблено передрук із поправками. До трактату й передмови Донцова додано нарис про Макіявеллі з уривками його листів і бібліографію; фронтиспіс — портрет Макіявеллі роботи Санті ді Тіто, обкладинку намалював Едвард Козак (1902–1992), творець «Лиса Микити». Цей примірник походить із бібліотеки Українського музею в Стемфорді (Коннектикут).