Мірчук Петро. Степан Бандера: символ революційної безкомпромісовости. Нью-Йорк; Торонто, 1961
«Якщо я жалію чогось, то тільки того, що не зможу вдруге згинути за Україну.»
Петро Мірчук. Степан Бандера: символ революційної безкомпромісовости.
Нью-Йорк; Торонто: Організація Оборони Чотирьох Свобід України; Ліга Визволення України, 1961. — 159, [1] с.: портр., іл. — 21 × 14 см. Друковано в Лондоні. Зміст — 28 розділів, окремий список ілюстрацій із 12 позицій.
У видавничій обкладинці з цупкого червоного паперу: угорі ім'я автора, нижче назва чорним, ліворуч вертикальні чорні смуги, при назві емблема ОУН — тризуб-меч у колі; унизу назви обох організацій-видавців, місто й рік; на корінці автор і назва чорним. Задня сторонка без друку. Верхній і нижній краї корінця обтерті й заломлені, ріжок корінця відігнутий, по краях обкладинки легкі потертості; на задній сторонці кілька світлих розводів і плям від вологи, колір місцями вицвів. Блок міцний, зшивка ціла, утрат немає; папір кремовий, із незначним пожовтінням по берегах, текст чистий. Написів, печаток і екслібрисів немає. Стан: добрий.
Перше видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Книжка вийшла через два роки після вбивства Степана Бандери в Мюнхені й будується як послідовний життєпис: гімназійні роки, праця в Крайовій Екзекутиві ОУН, керівництво референтурою пропаганди від 1931 року, Варшавський і Львівський процеси 1935—1936 років, розрив із Проводом полковника Мельника, Акт 30 червня 1941 року, ув'язнення в Заксенгаузені, повоєнна еміграція та обставини смерті. Розділ «Історичне рішення» пояснює, чому революційна ОУН відкидала будь-яке пов'язування своїх дій із політикою гітлерівської Німеччини. Ілюстрації подають Бандеру від 1927 року до світлин з похорону й могили в Мюнхені, відкриває книжку репродукція скульптурного портрета.
Петро Мірчук (1913—1999) — член ОУН із початку 1930-х, референт Крайової Екзекутиви, в'язень польських тюрем і німецького концтабору Аушвіц, від 1950 року у США; історик визвольного руху, автор «Нарису історії ОУН» та «Української Повстанської Армії 1942—1952». Писав як безпосередній учасник подій, тож його праці водночас є джерелом і партійною версією історії.
Видання здійснили дві організації закордонного націоналістичного середовища — Організація Оборони Чотирьох Свобід України в Нью-Йорку й Ліга Визволення України в Торонто, які на початку 1960-х послідовно випускали літературу про визвольну боротьбу для громади в США й Канаді; друк замовили в Лондоні. Друге видання вийшло аж 1992 року. Такі книжки майже не потрапляли до України до 1991 року й довго зберігалися лише в приватних збірках діаспори.
