Мороз Валентин. Есеї, листи й документи. [Мюнхен], 1975 — з підписом

«Людина почалася з розподібнення духу, виникнення свого духовного світу, оригінального, нестандартного…»

Валентин Мороз. Есеї, листи й документи = Valentyn Moroz: Essays, Letters and Documents / обкладинка Якова Гніздовського.

[Мюнхен]: видавництво «Сучасність», 1975. — 286, [2] с.: портр., фот. — (Суспільно-політична бібліотека; ч. 19(38). Документи; ч. 9).

В оригінальній видавничій обкладинці роботи Якова Гніздовського: каліграфічна назва бордовим і чорним на кремовому тлі, на корінці ім'я автора й назва. Передня обкладинка з легким загальним потемнінням, дрібною жовтою цяткою праворуч угорі й тонкою сірою рискою біля слова «Валентин». Задня обкладинка потерта, з подряпинами, поодинокими бурими плямками й скупченням плямок у нижньому куті біля корінця. Корінець потемнілий і забруднений, з цяткою біля голівки. По передньому обрізу блоку поодинокі лисячі плямки. Блок міцний, сторінки чисті, без записів і підкреслень. На першому аркуші — підпис синім чорнилом «Мороз В.» з довгим діагональним розчерком, імовірно автограф автора. Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

«Репортаж із заповідника імені Берії» Мороз написав 1967 року в мордовському таборі, під час першого ув'язнення; видавці назвали його найглибшим із відомих на Заході документів самвидаву всіх народів СРСР. Поряд із ним у збірці — есеї «Мойсей і Датан», «Серед снігів», «Хроніка опору», «Замість останнього слова» і «Гостинець», тюремні вірші й поезії зі збірки «Прелюд», уривки листів до дружини з таборів 1966 року, заяви й вимоги до влади. У додатках — матеріали справи: «Ганебне судилище в Івано-Франківську», протести проти вироку, вірші Ігоря Калинця зі збірки «Підсумовуючи мовчання», виступи на оборону Мороза й повідомлення про його голодівку, а також бібліографія видань, примітки й покажчик імен.

Валентин Мороз (1936–2019) — історик і публіцист із Холонева на Волині, випускник історичного факультету Львівського університету (1958), викладач Луцького та Івано-Франківського педінститутів. Заарештований 1 вересня 1965 року й засуджений на чотири роки таборів суворого режиму; 1970-го, невдовзі після звільнення, отримав чотирнадцять років ув'язнення, таборів і заслання. 1 липня 1974 року у Владимирській тюрмі оголосив голодування з вимогою перевести його до табору — воно тривало 145 днів, і міжнародна кампанія на його захист зробила Мороза одним із найвідоміших політв'язнів СРСР. У квітні 1979 року його обміняли на двох радянських розвідників і вивезли до США.

«Сучасність» уклала цю книжку як перше українськомовне зібрання писань Мороза — після двох англомовних збірників, що вийшли 1974 року в США. Том ілюстровано портретом автора з початку 1960-х, фотографіями дружини Раїси та Раїси із сином в івано-франківському помешканні. Завершує його лист президента Гарварду Дерека Бока від 12 листопада 1974 року із запрошенням провести академічний рік в Українському дослідному інституті — надісланий тоді, коли адресат голодував у камері. Підпис «Мороз В.» у цьому примірнику поставлено, найімовірніше, вже після того, як автор опинився на Заході.