Осинка Паладій. Альбум політв'язня [Аушвіц]. Мюнхен, 1946

«Бо ця правда була така неймовірна, що межувала з фантазією.»

Паладій Осинка [Петро Балей]. Альбум політв'язня = Paladij Osynka. Album of a political prisoner: [частина перша: Авшвіц] / [англійський переклад Лева Шанковського; видання заходами Василя Оренчука].

[Мюнхен]: Cliché-Fabrik «Osiris»; Buch- und Kunstdruckerei Hanns Lindner, 1946. — 8 с., 15 арк. іл., [2] с. — 20,5 × 14,5 см. — Текст паралельно українською та англійською.

У пізнішій напівшкіряній оправі: корінець і кути зі світло-коричневої шкіри, палітурки криті мармурованим папером у синьо-сірих, брунатних і кремових тонах, межу шкіри й паперу підкреслено срібною фільотою. Корінець зі срібним тисненням — назва, рік «1946», симетричні рослинні розетки й лінійні бордюри. Форзаци з блакитного візерункового паперу. Оригінальну видавничу обкладинку — зелений друк із рисунком вартової вежі, димаря й двох в'язнів, що тягнуть коток, — збережено в оправі. Оправа свіжа, кути не побиті. Папір рівномірно пожовклий, на титульному аркуші й на кількох дальших аркушах розводи від вологи по берегах, які не зачіпають ні тексту, ні ілюстрацій; краї видавничої обкладинки з дрібними надривами. Угорі видавничої обкладинки паперова наклейка з рукописним числом «73». Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес; оправа становить самостійний мистецький інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Свідчення про Авшвіц, викладене не словом, а рисунком: п'ятнадцять аркушів шаржів, у яких табірну щоденність показано з точністю людини, яка сама через неї пройшла, — прибуття новика («цуганг»), покарання підвішуванням за викручені руки, вартова вежа й дроти під струмом, типи «таборової аристократії» — капо і блоковий. Підписи під кожним аркушем подано двома мовами, наприкінці вміщено словничок табірного жаргону: «музулманин» — виснажений в'язень, «організувати» — здобути поза урядовою дорогою, «цюк» — недокурок. У передмові автор пояснює вибір форми: правда про табір була така неймовірна, що він свідомо підійшов до неї радше з гумористичного боку, ніж із трагічного, бо саме гумор дає повний образ трагізму.

За псевдонімом Паладій Осинка стоїть Петро Балей (1912–2003) — правник, публіцист і член ОУН, родом з Ощева на Холмщині. 1934 року був ув'язнений у Березі Картузькій, у вересні 1941-го арештований німцями, тримався в краківській тюрмі Монтелюпіх і по десятьох місяцях слідства вивезений до Авшвіца. По війні працював у Мюнхені у видавництві тижневика «Українська Трибуна», був комендантом табору переміщених осіб у Реґенсбурзі, від 1949 року жив у Каліфорнії. Окремими книжками вийшли ще збірка оповідань «Пан» (Реґенсбурґ, 1947) і праця «Обезвласнене суспільство» (Лос-Анджелес, 1981).

Альбом надруковано в Мюнхені 1946 року коштом самого автора, заходами Василя Оренчука; кліше виготовила мюнхенська Cliché-Fabrik «Osiris», друк виконала Buch- und Kunstdruckerei Hanns Lindner. Це одна з найраніших повоєнних спроб розповісти західному читачеві про українських в'язнів нацистських таборів — звідси й паралельний англійський текст у перекладі воєнного історика Лева Шанковського. Заявленого продовження — дальших частин «Альбуму» — не вийшло. Примірники зберігаються в поодиноких діаспорних збірках, зокрема в Музеї визвольної боротьби ім. С. Бандери в Лондоні; 2020 року видання оцифрував меморіальний центр «Бабин Яр».