Перхун Еміліян. Несчастна розлука; Калинець Сильвестр. Блаженний камінь. Львів, 1936
Еміліян Перхун. Несчастна розлука: (повість з народного житя з часів світової войни 1914–1918 р. р.); С. М. Калинец. Блаженний камінь.
Львів: виданє Общества ім. М. Качковского, 1936. — 32 с. — (Народна бібліотека. Серія повістей; ч. 1 (540), січень 1936). — Типографія Ставропигійського Інститута во Львові, в аренді З. Медицкого. За редакцію відповідає Ярослав Ів. Вербицкій.
У видавничій обкладинці із зеленкувато-сірого паперу: друкована рамка з орнаментальними наріжниками повторює титульний аркуш; на задній сторінці — перелік «Повоєнні видання О-ва ім. М. Качковского по значно знижений ціні» з попередніми й новими цінами в злотих. Обкладинка рівномірно потемніла й побуріла по краях; на задній сторінці руда пляма в нижньому правому куті й дрібні цятки. Папір блоку рівномірно пожовклий, з поодинокими лисячими плямками, у нижній частині с. 32 розводи від вологи. Текст повний. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Цією книжечкою видавці відкрили 1936 рік і новий задум — друкувати повісті «наших селян, тих самородних талантів», як сказано в передмові «Від Іздательства». «Несчастна розлука» — історія Петра й Орисі з галицького села, чиє кохання обриває Перша світова війна. За словами видавців, дія розгортається на тлі талергофських переслідувань: 1914 року австрійська влада масово арештовувала галицьких селян і священиків, запідозрених у проросійських симпатіях, і вивозила їх до табору Талергоф біля Ґраца. Розділи відкриваються віршованими епіграфами, зокрема з М. Мокрицької. Друга повість, «Блаженний камінь», — леґенда, переказана вустами старого дідуся, про скелю, біля якої дев'ять літ жили в печері ченці, перш ніж постав Манявський скит.
Обох авторів передмова представляє як селян-самоуків: Еміліян Перхун — «селянин з Ріпнева, Каменецкого пов.», що «досить удачно пише стихи (верші)», Сильвестр Михайлович Калинець — «другий поет і писатель».
Общество ім. Михайла Качковського засноване 1874 року в Коломиї з ініціативи о. Івана Наумовича й невдовзі перенесене до Львова; це було головне просвітнє товариство галицьких москвофілів, яке десятиліттями випускало для села дешеві щомісячні книжечки, — наскрізний номер 540 на титулі і є лік цієї серії. Мова видання характерна для москвофільського друку: галицька народна мова з церковнослов'янськими й російськими формами («іздательство», «руский народ»), а в переліку на задній обкладинці українські назви сусідять із російськими. Товариство ліквідовано 1939 року. Розраховані на сільського читача брошури друкувалися на дешевому папері й збереглися погано.
