Шерех Юрій. Головні правила українського правопису. [Новий Ульм], 1946

«…в теперішніх умовах уважаємо будь-які зміни правопису за шкідливі й недоцільні»

Юрій Шерех. Головні правила українського правопису.

[Новий Ульм]: Видавництво «Прометей», 1946. — Друк Robert Abt, Neu-Ulm (U 32). Ціна на задній обкладинці: 3 RM.

Видавнича м'яка обкладинка з вохристого паперу: друкована подвійна рамка, ім'я автора, назва похилим гротеском і марка видавництва «Прометей». Наприкінці — окремий аркуш сіро-блакитного паперу «Помічені недогляди та друкарські помилки» з одинадцятьма виправленнями. Обкладинка з лисячими плямками й бурими цятками, найбільше на задній сторонці внизу праворуч, краї злегка потерті; папір рівномірно пожовклий, з дрібними вкрапленнями в масі, блок міцний. У лівому верхньому куті обкладинки від руки обведене число «34». Стан: добрий.

Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

У передмові Юрій Шерех пояснює, чому еміграція має писати за «харківським» правописом 1928 року без жодних змін: ці правила, обговорені на Всеукраїнській правописній конференції й зредаговані Олексою Синявським, а згодом закріплені «Правописним словником» Григорія Голоскевича (1930), свого часу прийняли і східні, і західні землі. Краківські поправки комісії Івана Зілинського, внесені до словника Олександра Панейка (Львів, 1941), автор свідомо відкидає — їх затвердили лише для «Генерал-Губернаторства». Далі в дев'яти розділах — абетка з 33 літер, разом із ґ, правопис голосних і приголосних, приростків і наростків, складних і чужих слів, іншослов'янських власних назв, пунктуація та велика літера.

Юрій Шерех — псевдонім Юрія Шевельова (1908–2002), мовознавця й літературного критика. До війни він викладав у Харківському університеті, 1943 року виїхав на Захід; у таборах ді-пі став одним з ідеологів Мистецького українського руху й редактором часопису «Арка», згодом — професором Колумбійського університету й автором «Історичної фонології української мови».

«Прометей» засновано 1946 року в Новому Ульмі; він видавав Івана Багряного, Тодося Осьмачку, Уласа Самчука, збірники МУРу. Брошуру надруковано в друкарні Роберта Абта й продавано за райхсмарки — ще до грошової реформи 1948 року. Аркуш помилок сам ілюструє правописну позицію книжки: «Ефрат» у ньому виправлено на «Евфрат», а «натхненну» — на «надхненну», як того вимагала норма 1928 року. А в змісті римські цифри розділів набрано кириличними літерами — «ІУ», «УІ», «УШ», — характерна прикмета табірної друкарні.