Стус Василь.Під тягарем хреста: поезії.Львів, 1991

Василь Стус. Під тягарем хреста: поезії / упорядкування Олега Орача; вступне слово Івана Дзюби; редактор В. В. Дудок; художнє оформлення Б. Р. Пікулицького; в оформленні видання використано твір художника Миколи Бідняка.

Львів: «Каменяр», 1991. — 159 с.: портр., факс. — Наклад 16 000 прим. — ISBN 5-7745-0378-X. Ціна 3 крб.

У видавничій м'якій обкладинці: чорне тло, ім'я автора й назва білим, на передній сторонці — репродукція ікони Миколи Бідняка з Богородицею та юним Христом. Потертості по краях і вздовж згину передньої сторонки, діагональний залом угорі справа, поздовжні заломи на корінці, світлі цятки й подряпини на задній сторонці, невеликий надрив паперу на нижньому краю корінця. Папір з природним пожовтінням, на титульному аркуші поодинокі лисячі плями. Блок міцний. Стан: добрий.

Частину віршів надруковано в цій збірці вперше. Книга має історико-культурну цінність і колекційний інтерес.

ІНФОРМАЦІЯ

Збірка вийшла 1991 року, коли Василеві Стусу посмертно присудили Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка, — про це пише Іван Дзюба у вступному слові «Різьбяр власного духу». У змісті вірші розподілено за збірками «Зимові дерева» (1958–1969), «Веселий цвинтар» (1970), «Палімпсести» (1972–1979) і «Свіча в свічаді» (1972–1976); вірші різних років, не позначені зірочками, друкуються вперше. Крім поезій, у книжці є документи, зокрема звернення Мальви Ланди й Тетяни Ходорович «Міжнародній амністії, ПЕН-клубові, людям доброї волі!» (листопад 1976) про переслідування поета в мордовських таборах: 1976 року в нього забрали всі написані в таборі твори, а про їхнє знищення (щонайменше шістсот поезій) оголосили офіційно.

Василь Стус (1938–1985) — поет, перекладач, літературознавець, один із найвідоміших українських політв'язнів. Уперше заарештований 1972 року, відбув табір у Мордовії й заслання на Колимі; 1980 року засуджений удруге — на десять років особливого режиму й п'ять років заслання, загинув у таборі ВС-389/36 у Кучині на Уралі у вересні 1985 року. 1989 року його перепоховали на Байковому кладовищі в Києві.

Упорядник видання — Олег Орач, обкладинку оформив Богдан Пікулицький на основі твору Миколи Бідняка (нар. 1930) — художника з Торонто, який у п'ятнадцять років утратив обидві руки й малював, тримаючи пензель у роті; 1990 року після піввікової перерви він приїхав до Львова, де прожив останні роки життя. Цікава деталь: у бібліографічній картці на сторінці з вихідними даними роки життя поета надруковано з помилкою — 1933–1985, тоді як на звороті титулу правильно: 1938–1985.