Стус Василь. Золотокоса красуня: вірші. Київ, 1992
«Живим ти звідси не вийдеш», — слова наглядача, наведені у передмові сина поета.
Василь Стус. Золотокоса красуня: вірші / упорядник Дмитро Стус; художник Володимир Смирнов; редактор Валентина Теліченко.
Київ: редакція журналу «Слово і час», 1992. — 48 с. — 20 × 14,5 см. — Формат 60 × 84 1/16, друк офсетний. Підписано до друку 11.05.1992. Друк РОВО «Укрвузполіграф», Київ, вул. Волинська, 60; зам. № 2-852. Наклад 10 000 прим. ISBN 5-7707-2566-4. На звороті титулу зазначено, що книгу видано на замовлення Міністерства освіти України.
В оригінальній видавничій ілюстрованій обкладинці: абстрактна геометрична композиція чорним по кремовому — розсічені штриховані трикутники, ім'я автора конструктивістським рисованим шрифтом, назва рукописним жовтогарячим написом; на задній сторонці та сама композиція без тексту. Блок скріплено двома дротяними скобами, тримається міцно. Папір із рівномірним природним пожовтінням, поодинокі дрібні плямки на обкладинці, легкі заломи по краях. Утрат немає. На звороті титульного аркуша — сліпий відтиск обкладинкового напису, продавлений при друці. На внутрішньому боці задньої обкладинки олівцевий напис, нерозбірливий. Стан: дуже добрий.
Книга має історико-культурну цінність як одне з перших українських видань Стуса, укладених за матеріалами, що доти зберігалися в архівах КДБ.
ІНФОРМАЦІЯ
За словами упорядника, щонайменше половина вміщених тут віршів до недавнього часу не друкувалася, бо перебувала в архівах КДБ. Кістяк збірки склали твори «єдиного читача» — варіанти поезій, що їх Стус надсилав у листах Опанасові Заливасі та рідним, причому кожному адресатові діставався свій, неповторний варіант тексту. Другий пласт — ранні замальовки з натури й враження від «Літопису Самовидця». Сюди ввійшли «Горить сосна — од низу догори…», «Київський жебрак», «Чорте! Бронзовий Мефістофелю…», окремим розділом — цикл коротких верлібрів «Рінь». Завершують книжку переклади з Кіплінга, Артюра Рембо, Рільке й Марини Цвєтаєвої, «Елегія до Марини» та короткі біографічні відомості. Дмитро Стус у «Передньому слові» прямо полемізує з «професійними патріотами», які витворюють образ поета-борця, і пояснює свій добір бажанням показати батька передовсім митцем, «магістром гри», а не мучеником.
Василь Стус (1938–1985) — поет, перекладач, літературознавець, учасник Групи сприяння виконанню Гельсінських угод. За тринадцять років неволі вивчив три іноземні мови; помер у карцері табору ВС-389/36 у Пермській області в ніч на 4 вересня 1985 року. Основний корпус його зрілої лірики — «Палімпсести» — доти існував лише в самвидаві та закордонних виданнях; частину текстів свого часу записали з передач радіо «Свобода» за дикторським читанням Надії Світличної й розповсюдили в самвидаві.
Книжечку випустила редакція журналу «Слово і час» на замовлення Міністерства освіти України накладом 10 000 примірників — на тонкому папері, у м'якій обкладинці, брошурованій скобами. Такі видання перших років незалежності зношувалися швидко й рідко доходять до сьогодні в чистому стані. Оформлення Володимира Смирнова, витримане в дусі книжкового конструктивізму 1920-х, вирізняє цю збірку серед скромної поліграфії того часу.
