Світличний Іван. Серце для куль і для рим. Київ, 1990
«Я — випадок. Я із закону випав / І впав у винятковість, як у сон.»
Іван Світличний. Серце для куль і для рим: поезії; поетичні переклади; літературно-критичні статті / автор переднього слова Іван Дзюба; редактор В. І. Міщенко; художнє оформлення Є. В. Шуляка.
Київ: Радянський письменник, 1990. — 580, [4] с.: іл. — Формат 70 × 100/32. — Друк: Львівська книжкова фабрика «Атлас». — Наклад 13 000 прим. — ISBN 5-333-00882-5.
У видавничій твердій оправі цегляно-червоного кольору з фактурним тисненням: на передній кришці чорна восьмикутна рамка з навскісними смугами по кутах, ім'я автора й назва в чорному картуші; той самий мотив на корінці. Форзаци рожеві, ілюстровані — стрімкі вершники в розвіяних шатах усередині восьмикутної рамки; розділи відкриваються графічними аванатитулами в тій самій рамці. Потертості на кришках, темні плями й забруднення на задній кришці, легка витертість кутів. Внутрішній край аркуша з контртитулом надірваний і зволохачений уздовж корінця, без утрати тексту. Папір із природним пожовтінням, блок міцний. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Більшість віршів цієї книжки написано в неволі — у таборі та на засланні. Цикл «Гратовані сонети» відкривається «Випадковим сонетом» і «Шмоном» — табірним обшуком, описаним із холодною іронією. Поряд — поетичні переклади, переважно з французької класики, а також з польської (Юліуш Словацький), і літературно-критичні статті, частину яких свого часу встигли надрукувати республіканські журнали. Передне слово «Душа, розпластана на пласі…» написав Іван Дзюба.
Іван Світличний (1929–1992) — літературний критик, поет і перекладач, одна з центральних постатей шістдесятництва. Народився в селі Половинкине на Луганщині, закінчив українське відділення філологічного факультету Харківського університету. Уперше заарештований 1965 року, удруге — 12 січня 1972-го, разом зі Стусом і Сверстюком; засуджений до семи років таборів і п'яти років заслання. Восени 1981 року на засланні на Алтаї переніс тяжкий інсульт, після якого вже не міг писати.
Книжку автор готував до друку 1989 року разом із дружиною Леонідою Світличною; до друку її підписано 15 листопада 1990-го, ще за радянської влади. Це підсумкова прижиттєва книжка Світличного: 1994 року її посмертно відзначено Шевченківською премією.
