Тарнович Юліян. Чому плугатарі не їдуть? та інші нариси. Краків, 1940
- Доставка Новою поштою — 1–3 дні, зазвичай 100–200 ₴; від 10 000 ₴ безкоштовно. Відправляємо за 1 робочий день.
- Оплата — переказом за реквізитами: monobank, Приват24 або QR для будь-якого банку.
- Гарантія відповідності опису — якщо книга не така, як описано, повернемо гроші й доставку в обидва боки.
Потрібні додаткові фото чи заміри? +380 93 16-11-777 · Instagram · Умови доставки
«Ластівки громадою: Чому плугатарі не їдуть землю краяти срібними мечами?…»
Юліян Тарнович. Чому плугатарі не їдуть? та інші нариси.
Краків: Українське видавництво, 1940. — 32 с. — (Народня бібліотека; ч. 20). — Накладом «Українського Видавництва», Краків, Кармелітська 34; друк «Нової Друкарні Денникова», Краків, вул. Ожешкової 7. Зміст: Чому плугатарі не їдуть? — Мартин гусярик — Ухналики — За кращим хлібом — Циганський кермаш — На еміграції — Комашка — Бабин синочок — Зеленьземлиця — У зеленім гаю — Вигрівки — Ульчині діти.
У видавничій обкладинці з цегляно-рожевого паперу: на передній сторінці чорна друкована рамка з колонок і розеток, у променистому колі — назва серії, ім'я автора й назва, унизу орнаментальний картуш із постаттю дівчини в намисті, що пише на сувої; на задній сторінці видавнича марка «Українського видавництва» — щит із розгорненою книжкою, пером і смолоскипом. Обкладинка потерта й забруднена, з численними заломами, краї обтріпані, у нижньому куті передньої сторінки втрата паперу на місці відірваної наліпки, бура пляма над словом «їдуть». Папір рівномірно пожовклий, поодинокі плямки на берегах; блок зшитий, міцний, без утрат. На титульному аркуші синя овальна печатка «Universitas Libera Ucrainensis. Bibliotheca. Monachii» з вписаним інвентарним номером і кругла печатка «Українська реальна гімназія» — та сама повторюється на с. 31 і на обкладинці; на обкладинці й титулі олівцеві та червоним олівцем власницькі позначки з числами. Стан: добрий.
Прижиттєве видання. Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Дванадцять коротких нарисів про лемківське село, писаних ритмізованою прозою з рясною діалектною лексикою. Заголовний нарис — оповідь діда Миколи про те, як від холери вимирали села й землю в два «вертання» переорювали плугом, а закінчується він плачем за спорожнілими ґаздівствами: ластівки питають, чому плугатарі не їдуть краяти землю срібними мечами. Далі йдуть сюжети про відхід за океан і на роботи («За кращим хлібом», «На еміграції»), сільські постаті («Мартин гусярик», «Бабин синочок», «Ухналики»), карпатські пейзажі («Зеленьземлиця», «У зеленім гаю») і демонологічна «Ульчині діти» — про водоспад та його господиню, що боронить свою рибу від людей.
Юліян Тарнович (псевдонім Юліян Бескид; 1903–1977) народився в селі Розтайне на Лемківщині, помер у Торонто. Від 1934 року — начальний редактор двотижневика «Наш Лемко», що виходив у Львові у видавничому концерні Івана Тиктора; заснував при ньому книжкову серію «Бібліотека Лемківщини» й видав «Ілюстровану історію Лемківщини» (Львів, 1936) — працю, на яку лемкознавство спирається донині. Після вересня 1939 року опинився в Кракові, де протягом 1940–1942 років вийшла ціла низка його книжок.
«Народня бібліотека» — дешева популярна серія краківського «Українського видавництва», найбільшого українського легального видавництва Генеральної губернії й видавця щоденника «Краківські вісті»; у тій самій серії того ж 1940 року під ч. 15 вийшли новели Василя Стефаника. Друкувалася книжка в перебраній під комісарську управу «Новій Друкарні Денниковій» — колишній друкарні польського концерну IKC. Печатки цього примірника ведуть далі: бібліотека Українського Вільного Університету в Мюнхені та українська реальна гімназія — сліди повоєнного табірного побутування книжки в Баварії.
