Відправа ювилею Відкуплення: молитви для осягнення ювилейного відпусту. Жовква, 1934
Послѣдованіє Ювилея Искупленія = Відправа Ювилею Відкуплення: молитви для осягнення ювилейного відпусту (в старословянській і народній мові). Передрук із урядового органу Ап. Престолу «Acta Apostolicae Sedis» і переклад на народню мову.
Жовква: Видавництво й друкарня ОО. Василіян, 1934. — 20 с. — Текст церковнослов'янською мовою й в українському перекладі. — Дозвіл на друк: Гр.-кат. Єпископський Ординаріят, Перемишль, 19 вересня 1934, ч. 157/Орд.
У видавничій паперовій обкладинці охристого кольору: на передній сторонці назва й друкарський знак василіянської друкарні — хрест у вінку з гілок, задня сторонка без друку. Брошура шита скобами, на згині корінця сліди окислення скоб. У верхньому лівому куті передньої обкладинки слід знятої наліпки зі здертим верхнім шаром паперу. На задній обкладинці плямки й дрібні темні цятки. Блок міцний, папір рівномірно пожовклий, текст чистий, без написів і підкреслень. Стан: добрий.
Видання має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Брошура дала українським греко-католикам текст, без якого не можна було здобути відпуст надзвичайного Ювілею Відкуплення — 1900-ліття смерті й воскресіння Христа. Пій XI проголосив цей ювілей буллою «Quod nuper», і спершу він тривав лише в Римі — від 2 квітня 1933 до 2 квітня 1934 року. Того ж 2 квітня 1934 року папа Апостольською конституцією поширив ювілей на весь світ, до 28 квітня 1935 року; її текст надрукував жовківський «Місіонар», ч. 8–9. Свята Конгрегація Східна видала урядовий текст молитов і дозволила перекласти його на народну мову.
Книжечка має дві частини. Спершу йде «Послѣдованіє Ювилея Искупленія» церковнослов'янською мовою, передруковане з «Acta Apostolicae Sedis»; кілька слів редакція додала від себе й узяла в квадратні дужки — «[раби Твої]», «[Діво]». Далі — «Відправа Ювилею Відкуплення» в українському перекладі з позначкою «Сей переклад призначений тільки для приватного вжитку»: за передмовою, ним можна було користуватися лише при приватному відвідуванні церкви або коли вірні молилися спільно без священика. Відправа складена так, що кожен вигук має два варіанти — для священика й «а як нема священика».
Передмову датовано в Жовкві 14 вересня 1934 року, дозвіл на друк перемиський Ординаріят дав 19 вересня за підписом єпископа Йосафата Коциловського (1876–1947) — василіянина, що загинув у радянському ув'язненні й 2001 року був беатифікований. Друкарня оо. Василіян у Жовкві — одне з головних українських католицьких видавництв міжвоєнної Галичини, де виходив і «Місіонар».
