Зеров Микола. Corollarium: збірка літературної спадщини. Мюнхен, 1958
«Там, тертий пемзою, до продажу готовий / За п’ять денаріїв — така йому ціна — / Стоїть і Марціял в одежі пурпуровій».
М. Зеров. Corollarium: збірка літературної спадщини / під редакцією М. Ореста.
Мюнхен: Інститут Літератури, 1958. — Портр. автора з факсиміле підпису. — З кооперативної друкарні «Ціцеро» в Мюнхені, Цеппелінштр. 67. — На звороті титулу паралельна назва: M. Zerow. Corollarium aus dem Nachlass.
У видавничій обкладинці з цупкого кремового паперу: ім’я автора й назва надруковані синім, у центрі — лавровий вінок із бантом у синьо-коричневих тонах, усередині вінка римська дата MCMLVIII. Обкладинка рівномірно потемніла, з плямками й забрудненнями, найрясніше вздовж зовнішнього краю задньої сторінки; краї й кути потерті, вгорі корінця невелика втрата паперу, біля верхнього краю задньої сторінки дрібний залом. Блок міцний, зшитий нитками, папір із природним пожовтінням. Стан: добрий.
Книга має історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес.
ІНФОРМАЦІЯ
Майже сто сторінок цієї книжки (с. 45–146) займає Зеровів переклад пушкінського «Бориса Годунова». Довкола нього — усе, що не ввійшло до прижиттєвих збірок поета: юнацький цикл «Amor renovatus» (1913) і вірш «У такт весел», переклади латинських поезій Сковороди, Горація, Стація й Лукреція, Леконта де Ліля, Ередії, Байрона, Красицького, Брюсова, спогади «Мої зустрічі з Г. І. Нарбутом», рецензії, листи й примітки. Латинське corollarium означає вінок, подарований понад належну плату, — звідси й вінок на обкладинці.
Микола Зеров (1890–1937) — поет, перекладач, історик літератури, провідна постать київських неокласиків, у 1917–1920 роках редактор бібліографічного журналу «Книгар». Портрет на фронтисписі датовано початком осені 1934 року — це час між звільненням з університету й арештом навесні 1935-го. Далі були Соловки й розстріл в урочищі Сандармох 3 листопада 1937 року.
Книжку упорядкував його молодший брат, поет і перекладач Михайло Орест (справжнє прізвище Зеров, 1901–1963), який на еміграції зберігав і видавав братову спадщину: після «Sonnetarium» (Берхтесґаден, 1948) і «Catalepton» (Філадельфія) це третя така книжка. Частину рукописів Орест не довіз — у Словаччині 1944 року загинув Зеровів переклад «Енеїди». Corollarium став одним із перших видань мюнхенського Інституту літератури, який Орест заснував 1957 року разом із Володимиром Державиним при Українському вільному університеті. У передмові упорядник пише, що зібрав лише скромну частину спадщини: комплектів «Книгаря» чи «Життя й революції» на Заході знайти не вдалося.
